Менюк Георгій Миколайович (псевдонім — Джорджі Менюк) (р. 20.5.1918, Кишинів), молдавський радянський письменник. Член КПРС з 1953. Народився в сім'ї робітника. Вчився на філософському факультеті Бухарестського університету (1937—40). У 1957—59 головний редактор журналу «Ністру» . Друкується з 1934. У 1939 опублікував збірку віршів «Внутрішній космічний світ». У поемі «Пісня зорі» (1948 русявий.(російський) пер.(переведення) 1953) відбиті соціалістичні перетворення в молдавському селі. Автор збірок віршів «Балади і сонети» (1955), «Вибрані вірші» (1958), «Час Лера» (1969) і ін. Опублікував декілька книг літературних есе: «Образ в мистецтві» (1940), «розрив-трава» (1959), «Есе» (1967) і ін. Вийшли також збірки розповідей «Останній вагон» (1965), «Дельфін» (1969; Державна премія Молдавської РСР, 1972), повість «Диск» (1968). Перевів на молдавська мова «Слово про полк Ігореве», вигадування А. С. Пушкіна, М. Ю. Лермонтова, Ф. М. Достоєвського, і ін. Нагороджений орденом «Знак Шани» і медалями.
Соч.: Ськрієрь, т. 1—2, Кишинеу, 1970; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Міоріца, Кишинів, 1962; Журавлині стежини, М., 1971.
Літ.: Нарис історії молдавської радянської літератури, М., 1963.
