Мезія (Moesia), в давнину країна між Нижнім Дунаєм і Балканами, населена фракийськимі племенами (мези, гети, бесси і ін.). Із З. кордоном М. був р. Дріна, із Ст — Чорне море, на побережжі якого в 7—6 вв.(століття) до н.е.(наша ера) виникли грецькі колонії Одессос, Каллатія, Томи, Істрія і ін. У 29—27 до н.е.(наша ера) була захоплена Римом. Західна (Верхня) М. тоді ж перейшла під управління римлян і не пізніше 15 н.е.(наша ера) стала римською провінцією М.; Східна (Ніжняя) М. увійшла до складу залежної від Риму Фракиі і була приєднана до провінції М. в 46. У 86 М. розділена на дві провінції: Верхня М. і Ніжняя М. В кінці 3 ст Верхня М. (М. I) увійшла до діоцез М. (разом з Македонією, Епіром, Ахайей і о. Крит), а Ніжняя М. (М. II) — в діоцез Фракия. У 4 ст М. I входила в діоцез Дакия. У 4 ст в М. осідають готи, в 6—7 вв.(століття) поселяються слов'янські племена.
Літ.: Златковськая Т. Д., Мезія в 1 і 2 вв.(століття), М., 1951.
