Межелайтіс Едуардас Беньяміновіч (народився 3.10.1919, село Карейвішкяй, нині Пакруойського району Литовської РСР), литовський радянський поет. Член КПРС з 1943. Народився в сім'ї робітника. У 1939—40 вчився на юридичних факультетах Каунаського і Вільнюського університетів. Під час Великої Вітчизняної війни в 1943 військовий кореспондент у складі 16-ої Литовської дивізії. Друкується з 1935. Вже в перших збірках віршів («Лірика», 1943; «Вітер батьківщина», 1946; «Мій соловей», 1952) М. проявив себе як поет яскравого ліричного дарування. Творчість М. харчувалася цілющими джерелами литовського фольклору, ліричний герой його поезії відчував нерозривний зв'язок зі своїм народом і рідною природою. Рання лірика М. по своєму пафосу і стилю близька традиціям поезії С. Неріс і С. Есеніна. Значною віхою в творчості М. стала епічна «Братська поема» (1955), присвячена темі соціалістичної дружби народів. У 1957 опублікував книгу віршів «Чужі камені» — роздуми радянського поета-комуніста про капіталістичний світ. Подією в творчій біографії М. і у всій радянській поезії був вихід збірки віршів «Чоловік» (1961; Ленінська премія, 1962). Ця книга — радісний гімн людині-комуністові, його Землі, і в той же час її автора турбують долі всього людства, його прийдешнє. Глибокий інтелектуалізм і філософічність, публіцистичний пафос — основні межі збірок «Сонце в янтарі» (1961), «Автопортрет. Авіаескізи» (1962), «Південна панорама» (1963) і «Кардіограма» (1963). У 60 — 70-і рр. М. публікує книги поетичної публіцистики, в яких висловлені думки автора про литовське і світове мистецтво: «Ліричні етюди» (1964), «Хліб і слово» (1965), «Нічні метелики» (1966), «Тут Литва» (1968), «Горизонти» (1970), «Бароко Антакальніса» (1971), «Янтарна птиця» (1972). Для дітей написані збірки «Ким бути» (1947), «Що сказала яблунька» (1951) «Вчителька» (1953) та інші. Переклав литовською мовою вигадування А. С. Пушкіна, М. Ю. Лермонтова, Т. Г. Шевченко та інші. Твори М. переведені на багато мов світу. У 1959—70 голова правління СП(Збори постанов) Литовської РСР. Секретар правління СП(Збори постанов) СРСР(Союз письменників СРСР) (з 1959). Член ЦК КП Литви (з 1960). Депутат Верховної Ради СРСР 6—7-го скликань. Премія імені Дж. Неру (1969). Нагороджений орденом Леніна, 3 іншими орденами, а також медалями.
Соч.: Poezija, t. 1—2, Vilnius, 1968; у російському переведенні — Крила, Вільнюс, 1953; Весняні гості, М., 1959: Алелюмай, М., 1970; Контрапункт, М., 1972.
Літ.: Тіхонов Н., Нотатки про нову збірку віршів Ед. Межелайтіса, «Комуніст» (Вільнюс), 1961 № 9; Огнев Ст, Книга про вірші, М., 1963; Ланкутіс Й., «Людина» Е. Межелайтіса, М. 1965; Макаров А., Едуардас Межелайтіс, М., 1966; Наровчатов С., Поезія в русі, М., 1966; Урбан А., Автодокументальна проза, «Зірка», 1970 № 10; Lankutis J., Mieželaičio poezija, Vilnius, 1965.
