Масумі Носирджон Асадовіч [народився 19.4(2.5) .1915, сіло Каратаг, нині Гиссарського району], радянський літературознавець, заслуженого на діяча науки Таджицької РСР (1960), член-кореспондента АН(Академія наук) Таджицькою РСР (1969). Член КПРС з 1945. У 1940 закінчив літературний факультет Педагогічного інституту імені Т. Г. Шевченко (Душанбе), з 1940 викладає в цьому інституті. Директор Інституту мови і літератури імені Рудаки АН(Академія наук) Таджицькою РСР (1959—72); академік-секретар Відділення суспільних наук АН(Академія наук) Таджицькою РСР (з 1971). Літературну діяльність починав як поет в 1935; з 1940 виступав переважно як літературознавець. У 1944 вийшла окремим виданням поема М. «Країна щастя». Опублікував навчальні посібники для вузів: «Таджицький фольклор» (1952) і «Методика викладання літератури в V—VIII класах» (1960); у 1961 видав монографію про творчість поета М. Рахимі, в 1962 — книгу «Таджицька література XVIII століття і першої половини XIX століття». Депутат Верховної Ради Таджицької РСР 6—7-го скликань, член Президії Верховної Ради Таджицької РСР (1967—71). Нагороджений 2 орденами, а також медалями.
