Марій Гай (Gaius Marius) (близько 157, Цереате, поблизу Арпінума, — 86 до н.е.(наша ера), Рим), римський полководець і політичний діяч. Походив з незнатної сім'ї. Народний трибун (119). Після одруження на патриціанці Юлії (тітці Цезаря) став претором (115). Висувався в Югуртінськой війні як легат (з 109). Завдяки підтримці вершників і плебсу був вибраний консулом на 107. У 105 звитяжно завершив Югуртінськую війну. Загроза навали на Італію кимвров і тевтонів змусила римлян, порушуючи закон, декілька років підряд (104—101) обирати популярного полководця в консули. М. розбив в 102 племена тевтонів, в 101 — кимвров. В ході воєн армія була реформована М.; джерела повідомляють про набір в армію, всупереч звичаю, бідняків і інших перетвореннях. Діяльність М. сприяла професіоналізації війська. Вибраний консулом і на 100, М. в союзі з народним трибуном Апулєєм Сатурніном добився прийняття народним зібранням закону про наділ своїх ветеранів землею, але потім зрадив Сатурніна і як консул брав участь в придушенні руху Сатурніна. Брав участь в Союзницькій війні 90 (або 91) — 88. У 88 за допомогою народного трибуна Сульпіция Руфа отримав командування в 1-ій війні (89—84) Мітрідатової, але узяття Суллой (88) Риму змусило М. бігти до Африки. Після від'їзду Сулли до Греції висадився в Етрурії, зібрав військо (приймаючи навіть збіглих рабів) і в союзі з вигнаним сулланцамі Цинной узяв Рим (87). Жорстоко розправившись зі своїми політичними противниками, М. вступив (у 7-й раз) на посаду консула, але через декілька днів помер.
Літ.: Carney Т. F., A biography of С. Marius, «Proceedings African Classical Association», 1962, Supplement № 1.
