Марциновський Євгеній Іванович [7(19) .3.1874, Мстіславль, нині Могильовської області, — 25.7.1934, Москва], радянський інфекціоніст, паразитолог, епідеміолог, заслуженого на діяча науки РРФСР (1934). У 1899 закінчив медичний факультет Московського університету. У 1917—19 директор Центрального бактеріологічного інституту. У 1920 організував і очолив Тропічний інститут (з 1934 — Інститут медичної паразитології і тропічної медицини імені М.), яким керував до кінця життя; одночасно (1924—30) організатор і завідувач першою самостійною кафедрою інфекційних хвороб 2-го МГУ(Московський державний університет імені М. Ст Ломоносова).
Основні праці присвячені проблемам паразитології, інфекційних хвороб, епідеміології, організації охорони здоров'я. Вивчав лейшманіози, спірохетози, переносників збудників хвороб людини і тварин. Багато робіт присвятив клініці і епідеміології малярії. Заклав наукові основи боротьби з малярією в СРСР, а також з хворобами жарких країн. Сприяв створенню широкої мережі малярійних станцій; організатор і учасник багатьох експедицій по боротьбі з інфекційними хворобами. Голова малярійної комісії Суспільства російських лікарок в пам'ять Н. І. Пірогова (з 1911), засновник (1923) і редактор журналу «Російський журнал тропічної медицини» (з 1932 — «Медична паразитологія і паразитарні хвороби»).
Літ.: Соколів Е. І., Заслуги Е. І. Марциновського в боротьбі з інфекційними захворюваннями в СРСР, «Радянська медицина», 1959 № 6; Вчені і практичні діячі, що працювали по організації боротьби з малярією в СРСР, «Медична паразитологія і паразитарні хвороби», 1967, т. 36 № 5.
