Марконі Гульельмо
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Марконі Гульельмо

Марконі (Marconi) Гульельмо (25.4. 1874, Болонья, — 20.7.1937, Рим), італійський радіотехнік і підприємець. Систематичної освіти не мав. Основні відомості про електромагнітні хвилі отримав від італійського фізика А. Клуні, під керівництвом якого в юнацькі роки займався фізикою. У маєтку свого батька — крупного землевласника — провів попередні досліди по сигналізації за допомогою електромагнітних хвиль. У 1896 приїхав в Великобританію, де зацікавив своїми приладами Поштове відомство і Адміралтейство. У червні 1896 подав заявку на «удосконалення в передачі електричних імпульсів і сигналів і в апаратурі для цього». До здобуття англійського патенту (липень 1897) принцип дії і конструкцію своїх приладів тримав в секреті. У цьому патенті принцип дії системи електрозв'язку без дротів і схема радіоприймача були тотожні принципу дії приладів і їх схемі російського фізика А. С. Попова, продемонстрованих їм 7 травня 1895 на засіданні фізичного відділення Російського физико-хімічного суспільства і опублікованих в журналі суспільства в серпні 1895 і січні 1896.

  М. зумів залучити до радіотелеграфії увагу ділових кіл Великобританії і в 1897 організував крупне акціонерне суспільство («Марконі К°»). Для роботи в своїй фірмі М. запросив багато видних учених і інженерів. Великі матеріальні можливості дозволили М. добитися значних результатів в практичній реалізації радіотелеграфії. У 1901 їм був здійснений радіозв'язок через Атлантичний океан. М. умів правильно оцінювати і використовувати в роботі нові досягнення радіотехніки. Діяльність М. і його фірми зіграла важливу роль в розвитку радіотехніки і в поширенні радіо як засоби зв'язку. Нобелівська премія (1909).

  М. займався також політичною діяльністю: був сенатором, входив в керівні органи італійської фашистської для націонала партії.

 

  Літ.: Винахід радіо. А. С. Попів. Документи і матеріали, М., 1966; Eiiison Hawks, Marconi comes to England, «Wireless World», 1926, v. 19 № 15; Solari L., Marconi im Privatleben und bei der Arbeit. Lpz., 1942; Donaldson F., The Marconi scandal, L., 1962.

  Ст М. Родіонов.