Маракайбський нафтогазоносний басейн, один з найбільших нафтогазоносних басейнів на північному заході Венесуели, південною околицею що заходить в межі Колумбії. Південна частина М. н. би. займає озеро (лагуна) Маракайбо глибина до 250 м-код . М. н. би. приурочений до міжгірської западини Маракайбо, увязненої між Сьерра-де-Періха і Кордільера-Меріда, складених сильно дислокованими породами палеозойського, мезозойського і кайнозойського віку; западина виконана відкладеннями крейдяного і кайнозойського віку потужністю до 10 км. . Фундамент западини утворений докембрійськимі кристалічними, а місцями палеозойськими метаморфічними породами. Нафтоносні вапняки і піщаники крейдяного віку, піщаники палеогену і неогена, частково тріщинуваті метаморфічні породи фундаменту (Ла-Пас, Тотумо).
В М. н. би. відомо понад 35 нафтових родовищ, розташованих в краєвих частинах басейну. За оцінкою, розвідані запаси нафти близько 2 млрд. тонн (1972).
В одному з найбільших нафтових родовищ світу — Болівар площа нафтового покладу дорівнює 70 ´ 20 км. ; вона приурочена до відкладень міоцену і еоцену на глибині 1000—1100 м-коду і протягується уздовж північно-східного берега озера Маракайбо, заходивши в останнє на 10—15 км. . Останні крупні родовища М. н. би. (Мене-грандові Ла-Пас, Мара, Боськан і Ла-Консепсьон) розташовані на півночі західного борту. У промислових масштабах видобуток нафти почався в 1917 розробкою родовища Мене-грандові. Видобуток нафти в М. н. би. складає близько 77 % всього видобутку у Венесуелі, яка в 1969 досягла 187 млн. тонн із загального видобутку континенту 239 млн. тонн (78 %). Нафта по трубопроводах поступає на нафтопереробні заводи і до портів для експорту. Значна кількість нафти переробляється на заводах островів Аруба і Кюрасао (Нідерландські Антільські острови). Видобуток контролюється компаніями США і Великобританії.
Літ.: Нафтогазоносні басейни земної кулі, М., 1965; Геологія нафти. Довідник, т. 2, кн. 2, М., 1968; Бакиров А. А., Варенцов М. І., Бакиров Е. А., Нафтогазоносні провінції і області зарубіжних країн, М., 1971.
