Маніпурі , одна з основних шкіл класичного індійського танцю; також назва танцю. Школа виникла в Маніпуре (на північному сході Індії) в 13—14 століттях. Заснована на теорії танцю, викладеній в древніх трактатах «Лаїтхак Ліка Джагон», «Говінда Сангит Лілавіласа» і інших. М. — легкий граціозний танець, в порівнянні з танцями інших класичних шкіл має менше символічних жестів і рухів (мудра). Він близький народним зразкам танцювального мистецтва Індії. У основі М. — танцювальні стилі ласья (жіночний і поетичний) і тандава (мужній і енергійний). Танці раннього періоду увійшли до культового церемоніалу божеств індуїстів Шиви і Парваті. З 15 століття в танцях домінують сюжети з життя Вішну-Крішни і Раха. Для танцю характерний вокальний і інструментальний супровід, а також елементи драматичного мистецтва. Висока розробленість і технічна досконалість дозволили на основі М. створити складні розгорнуті музично-танцювальні вистави, в їх числі «Лай Хароба», «Рас Лила», «Маху Рас», «Васанте», «Гопа Рас» та інші. Серед виконавців: Синхадуш Сингх, Сурьямукха, Бабу Сингх та інші. Музику для М. писали поети і музиканти Індії Джаядева, Відояпаті, Чинді Дас. Мистецтво М. високо цінував Р. Тагор.
Літ.: Dayаi L. R., Manipuri dances: lasya, lahari, Bombay — N. Y., [1951]; Гарг і Балвант, Театр і танець Індії, [переклад з англійського], М., 1963.
