Манцев Василь Миколайович (1889 — 14.11.1939), діяч революційного руху, радянський державний діяч. Член Комуністичної партії з 1906. Народився в Москві. Вчився на юридичному факультеті Московського університету. Учасник Революції 1905—07. Неодноразово заарештовувався за революційну діяльність, в 1911 біг із заслання. У 1911—13 в еміграції. У 1913 нелегально повернувся до Росії, але був арештований і засланий у Вологодську губернію. У 1916 покликаний в армію. Осенью 1917 вибраний в Московське обласне бюро Рад, брав участь в підготовці Жовтневого озброєного повстання в Москві. З вересня 1918 працював у ВЧ(висока частота) До(Всеросійська надзвичайна комісія) завідувачок слідчим відділом і заступником голови Московською ЧК. З кінця 1919 начальник Особливого відділу Південного і Південно-західного фронтів. З липня 1920 член колегії ВЧ(висока частота) До(Всеросійська надзвичайна комісія). У 1921—23 в органах держбезпеки на Україні, був головою ВУЧК (пізніше ГПУ), з березня 1922 нарком внутрішніх справ УРСР. На 12-м-коді з'їзді партії вибраний член ЦКК(Центральна контрольна комісія) РКП(б). З серпня 1923 член колегії наркомату РКИ і член колегії ОГПУ. У 1924—36 начальник Планово-економічного управління ВСНХ(Вища рада народного господарства), заступник наркома фінансів СРСР, член ЦВК(Центральний виконавський комітет) СРСР 7-го скликання. Делегат 13, 15 і 16-го з'їздів партії. У 1936—37 голова Спеціальної колегії і заступник голови Верховного суду РРФСР. Нагороджений орденом Червоного Прапора і орденом Трудового Червоного Прапора.
