Мантуанськоє спадок
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Мантуанськоє спадок

Мантуанськоє спадок, війна за М. н. (1628—31), між іспанськими і австрійськими Габсбургамі, з одного боку, і Францією — з іншою (що висунули своїх претендентів на володіння італійськими герцогством Мантуєй і маркизатом Монферрато) за переважання в Північній Італії; складова частина Тридцятирічної війни 1618—48 . Після смерті мантуанського герцога Вінченцо II Гонзага (кінець 1627), що не залишив прямих спадкоємців, претендентами на його володіння Мантую і Монферрато виступили представники бічних гілок роду Гонзага: Карл I, герцог Неверський (ставленик Франції), і Фердинанд II, князь Гуасталли (ставленик Габсбургов), а також Карл Еммануїл I, герцог Савойський (з яким Іспанія уклала договір про розділ Монферрато). На початку 1628 савойських і іспанських військ зайняли Монферрато, а Карл Неверський Мантую. У березні 1629 французьких війська вторглися у володіння Савойського герцога і змусили його до союзу з Францією. У липні 1630 імперських (габсбургськие) військ узяли після тривалої облоги Мантую, змусивши Карла Неверського до капітуляції; місто піддалося жорстокому розгрому. Проте французькій дипломатії удалося закріпити володіння мантуанських герцогів за герцогом Неверським, а також отримати від Савойського герцога (з яким був поміщений секретний договір) місто Пінероло і ведучу до нього військову дорогу — важливий для Франції плацдарм на дорозі до Італії (Регенсбургський світ, жовтень 1630, світ в Керасько, 1631). Результат війни за М. н. підсилив міжнародні позиції Франції.

загрузка...

  І. З. Тирасполська.