Мансійська мова , вогульський мова, мова народу мансі, що живе в національному окрузі Ханти-Мансійська Тюменської обл. РРФСР, по лівобережжю р. Обь і її припливам і частково в межах Свердловської обл. Число тих, що говорять на М. я. 4 тисячі чоловік (1970, перепис). М. я. відноситься до угорськой гілки угро-фінської сім'ї мов; ділиться на ряд діалектів, що істотно відрізняються друг від друга. Опорний діалект літературної мови — сосьвінський. У М. я. є довгі і короткі пари явних фонем, задньоязикові носовий h, щілинний g. Морфологічні особливості: система об'єктного, безоб'ектного і суб'єктно-пасивного рядів відмінювань, зіставлення єдиного, подвійного і множинного чисел, багата система словозміни і словотворення. У сфері імен розвинене словоскладання. Зберігається древній твердий порядок слів. Велику роль грають дієприслівникові і причетні звороти. Писемність створена в 30-і роки 20 століть на базі російського алфавіту.
Літ.: Баландін А. Н., Вахрушева М. П., Мансійська мова, Л., 1957; Ромбандєєва Е. І., Мансійська (вогульський) мова, М., 1973; Ченців Ст Н., Чернецова І. Я.. Короткий мансійсько-російський словник, М. — Л., 1936; Steinitz W., Geschichte des wogulischen Vokalismus, B., 1955; Liimola M., Zur historischen Formenlehre des Wogulischen Hels., 1963.
