Маннурі Герріт
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Маннурі Герріт

Маннурі (Mannoury) Герріт (17.5. 1867, Вормервер, — 30.1.1956, Амстердам), голландський філософ, логік, математик. Професор Амстердамського університету (1918—37). Один із засновників сигніфіки. Головний предмет філософських досліджень М. — аналіз мови як прояви життя індивідуума і соціальних груп, як засоби спілкування (комунікації) зі всіма психологічними особливостями, його супроводжуючими. У цілісному вмісті думки М. розрізняє об'єктивні елементи значення, що відносяться до предмету думки, — поняття, і суб'єктивні елементи, що відносяться до того, що потенційно присутній в думці, — емоції і волю. По переважанню того або іншого М. виділяє п'ять лінгвістичних рівнів спілкування — п'ять форм мови. У суспільно-політичних поглядах М. відбився вплив ідей марксизму. Він співчутливо відносився до боротьби пролетаріату, розглядаючи її як початок нової ери, в якій повністю розкриється соціальний сенс людського існування.

  Соч.: Over de betekenis der wiskundige logica voor de philosophic, Rotterdam, 1903; Over de sociale betekenis van de wiskundige denkvorm, Groningen [1917]; Woord in gedachte, Groningen, 1930; Relativisme en dialektiek, Blissum, 1946; Handbook der analytische signifika, v. 1—2, Bussum, 1947—48; Signifika, Den Haag, 1949.

  М. М. Новоселів.