Манагаров Іван Мефодьевіч [народився 31.5(12.6) .1898, Єнакієво, нині Донецької області], радянський воєначальник, генерал-полковник (1945), Герою Радянського Союза (28.4.1945). Член КПРС з 1919. З 1918 в Червоній Армії. Учасник Громадянської війни 1918—20 — помічник командира і командир полку. Закінчив Військово-політичну академію (1931) і Вищі академічні курси (1947). У 1931—41 командир кавалерійського полку і кавалерійської дивізії. У час Великої Вітчизняної війни 1941—45 командував кавалерійською дивізією, стрілецьким і кавалерійським корпусами у складі Далекосхідного фронту, з 1942 брав участь в бойових діях на Брянськом, Калінінськом, Північно-західному, Степовому, 2-м-код Українському і Забайкальському фронтах в посадах командира кавалерійського корпусу (1942), командувача військами 41-ої і 53-ої армій (1942—45). Після Великої Вітчизняної війни на командних посадах. З 1953 в запасі. Нагороджений 2 орденами Леніна, 3 орденами Червоного Прапора, орденами Суворова 1-ій мірі, Кутузова 1-ої міри, Богдана Хмельницького 1-ої міри, Червоної Зірки, 5 іноземними орденами, а також медалями.
