Мамакаєв Магомет Амаєвіч (псевдонім — Магомет Тур) [16(29) .12.1910, сіло Ачхой-Мартан, нині Чечено-інгушською АССР, — 2.8.1973, Грозний], чеченський радянський письменник. Член КПРС з 1927. Народився в селянській сім'ї. Закінчив Комуністичний університет трудящих Сходу в 1930. З 1960 редактор альманаха «Орга» («Аргун»). Друкувався з 1926. Перша збірка віршів «Ластівка» опублікований в 1931. Автор збірок віршів «Криваві гори» (1936), «Іскра» (1940), «Моя путівка» (1958), «Я повернуся» (1963), «І камені говорять» (1966, російське переведення 1968), «Земля Мартана» (1971) і інших. Основний вміст поезії М. — героїчний час і люди, що революційно перевлаштовують світ. М. ввів в чеченську поезію нові поетичні розміри, нові рими. У 1956 вийшла книга прози «Перший гудок». У романі «Мюрід революції» (1962, російське переведення 1968) відтворені революційні події в Чечні. Роман «Зелімхан» (1968, російське переведення 1971) — про соціально-класові протиріччя в Чечні на початку 20 століття. М. — автор праці «Чеченський рід (таємниць) в період його розкладання» (1962). Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора і медаллю.
Соч.: Гулійна сочиненеш, т. 1—2, Грозний, 1964—65; Хаьржінарш, Грозний, 1970; Лаьттан йовхо, Грозний, 1972; у російському переведенні — Ранок над Аргуном, М., 1958; Солдати Жовтня, Грозний, 1969.
Літ.: Апресян Р., Співець Аргуна, «Дружба народів», 1959 № 6; Туркаєв Х., Чеченська радянська поезія (20—40-і роки), Грозний, 1971.
