Малишев Ілля Ілліч[19.7(1.8). 1904, селище Майкор, нині Пермського для Комі національного округу Пермської області, — 23.4.1973, Москва], радянський державний діяч, один з організаторів геологічної служби в СРСР, доктор геолого-мінералогічніх наук (1958). Член КПРС з 1932. Народився в сім'ї робітника. Закінчив Уральський політехнічний інститут (1932). З 1932 працював заступником директора Уральського відділення Інституту прикладної мінералогії АН(Академія наук) СРСР, в 1932—37 науковий співробітник Геологічного інституту АН(Академія наук) СРСР. З 1937 заступник начальника і головний інженер Геологічного управління Наркомтяжпрома СРСР. З 1939 голова Комітету у справах геології при СНК(Рада Народних Комісарів) СРСР. У 1946—49 міністр геології СРСР. У 1949—52 начальник Північно-західного Геологічного управління. У 1952—57 керівник сектора Всесоюзного інституту мінеральної сировини (ВІМС). У 1957—71 голова Державної комісії із запасів корисних копалини при Раді Міністрів СРСР. Під керівництвом М. в передвоєнні роки і в роки Великої Вітчизняної війни 1941—45 були організовані пошуково-розвідувальні роботи, що привели до відкриття крупних родовищ корисних копалини; надалі вів роботу за промисловою оцінкою розвіданих запасів. Основні праці: «Тітано-магнетітовиє родовища Уралу» (1934, співавтор); «Закономірності освіти і розміщення родовищ титанових руд» (1957). Нагороджений орденом Леніна, орденом Жовтневої Революції, 3 іншими орденами, а також медалями.
