Малашкин Сергій Іванович [народився 3(15) .7.1888, село Хомяково, нині Данковського району Липецької області], російський радянський письменник. Член КПРС з 1906. Народився в бідній селянській сім'ї. Учасник Революції 1905—07 і Жовтневій революції 1917. Перші збірки віршів — «М'язи» (1918) і «Заколоти» (1920). Що принесли йому популярність романи і повести — «Дві війни і два світи» (книга 1, 1927), «Записки Ананія Жмуркина» (1927), «Вигадування Євлампія Завалішина про народного комісара і наш час» (1928) та інші — гостросюжетні і охоплюють життя різних шарів російського суспільства дореволюційного і революційного часу. Деякі з його творів 20-х років («Хвора людина», 1926, «Луна з правого боку, або Незвичайна любов», 1926), присвячені потворним явищам побуту неп(нова економічна політика) овськой пори, викликали бурхливу полеміку у пресі. Критика докоряла письменникові у відступах від художньої правди, в зайвому згущуванні похмурих фарб. М. — автор романів про Громадянську війну 1918—20 і Великій Вітчизняній війні 1941—45: «Дівчата» (1956), «Крилом по землі» (1963), «Петроград» (1968), «Жнива на полях московії» (1972), збірки розповідей «Два бронепоїзди» (1958) і ін. Нагороджений 2 орденами, а також медалями.
Соч.: Хроніка одного життя. [Передмова Ю. Розенблюма], Липецьк, 1962: Чверть століття. Повести і розповіді, М., 1970.
Літ.: Петелін Ст, Хроніка одного життя, в його книзі: Росія — любов моя, М., 1972; Дробишев Ст, Минуле мене об'емлет живо..., «Молода гвардія», 1969 № 7.
