Мак-орлан (Macorlan) Пьер (псевдонім; сьогодення ім'я і прізвище Пьер Дюмарше; Dumarchey) (26.2.1882, Перонн, департамент Сомма, — 27.6.1970, Сіно-сер-сюр-морен, департамент Сіна і Марна), французький письменник. Син офіцера. У романі «Жовтий сміх» (1914, російське переведення 1926) виразно позначилося декадентське світобачення раннього М-коду.-О. Сатирично змальовував Пруссію в 1-у світову війну 1914—1918 (повість «Ю-713», 1917). Післявоєнне життя представлялася М-коду.-О. гротесковим хороводом брехливих масок (повести «Негр Леонард...», 1920; «Підступність», 1923, російське переведення 1925). Романтик страху і відчаю, М-код.-О. гамувався перед владою сильних світу цього, устрашав обивателя небилицями про Громадянську війну 1918—20 в Радянській Росії (роман-пасквіль «Ельза-кавалерістка», 1921), про «червону небезпеку» (роман «Інтернаціональна Венера», 1923). Хід самого життя спонукав письменника здолати нігілізм відчаю і відкинути анархічну концепцію історичного процесу. У романі «Набережна туманів» (1927) він співчутливо зберіг жертви соціального зла; у детективі «Табір Доміно» (1937) розвінчував авантюристів-мародерів шпигунства і війни. У «Хроніці кінця одного світу» (1940) надуманим жахам і естетиці декадансу М-коду.-О. протиставив «соціальний романтизм», ідею відповідальності особи перед історією і батьківщиною. М-код.-О. відомий також як поет-пісенник («Передсвітанковий щоденник», 1955: збірка «Спогаду в піснях», 1965).
Соч.: Ceuvres completes. Ed. établie par G. Sigaux, t. 1—23, P., 1969—71; у російському переведенні — Матроська пісня..., стаття І. Анісимова, М. — Л., [1928].
Літ.: Bon anniversaire P. Mac Orlan, «Les Lettres françaises», 1967, 23 févr. — 1 mars № 1171, р. 1—15; Baritaud B., P. Mac Orlan [P. 1971].
