Максуд , Максудов Махмуд Гисамутдіновіч [2(15) .1.1900, село Верхні Кибя-Козі, нині Сабінського району Татарської АССР, — 10.11.1962, Москва], татарський радянський письменник. Член КПРС з 1919. Закінчив Комуністичний університет трудящих Сходу. Учасник Громадянської війни 1918—1920 і Великої Вітчизняної війни 1941—1945. Друкувався з 1918. Виступав як поет, нарисовець, майстер ліричних етюдів. Писав про радянських людей, що живуть в єдиній сім'ї братських народів: «Нове місто і його люди» (1949), «Наші хутровики» (1952), «На вахті світу» (1955) і ін. Посмертно в 1963 видана книга «Дорогі хвилини» — спогади М. про Мусе Джаліле . Переклав татарською мовою вигадування А. С. Пушкіна, Л. Н. Толстого, Н. А. Некрасова, Р. Гейнеа, І. В. Гете і ін. Нагороджений 2 орденами.
Соч.: Есерлер (1919—1959), Казан, 1960.
Літ.: Хайрі Х., М. Максуд іжати, в його книзі: Татар едебіятинда социалістік реалізм месьелелере, Казан, 1960; Гиніятулліна А., Письменники Радянського Татарстану. Біобібліографічний довідник, Каз., 1970.
