Макрозйомка, фото- або кінозйомка середніх і дрібних макроскопічних, тобто видимих оком, об'єктів або деталей в крупних масштабах (від 1: 5 до 20: 1). Виробляється за допомогою спеціальних (мікроанастигмати) або звичайних фото- або кінознімальних об'єктивів . М. при великих збільшеннях дозволяє показати на знімку або екрані не лише видимі, але і невиразні неозброєним оком деталі і структуру об'єкту. Широко застосовується в різних галузях науки, техніки і сільського господарства як метод об'єктивної документації і досліджень.
М. виконується з коротких відстаней (від 6 до 1,05 фокусної відстані оптичної системи), вимагаючи додаткового розтягування камери знімального апарату, рівного f’/m, де f’ — фокусна відстань об'єктиву, 1/m — масштаб зйомки. Збільшення розтягування камери досягається за допомогою оправ об'єктивів, подовжувальних кілець і приставок або спеціальної апаратури, що сильно висуваються. Інколи застосовують лінзи насадок, f’, що укорочують. Об'єкти М. встановлюються на наочних столиках, що полегшують наведення, установку необхідного освітлення і фону. Укрупнення масштабу при М. сильно знижує освітленість зображення на фотоматеріалі, що вимагає збільшення експозиції в (1+ 1/m) 2 разів в порівнянні із звичайною зйомкою і зменшує глибину різко змальовуваного простору, збільшення якої досягається діафрагмуванням об'єктиву.
Літ.: Міненков І. Б., Макрофотографія, М., 1960; Овсянников Н. А., Спеціальна фотографія, М., 1966; Нісський А. Ст, Спеціальні види кінозйомки, 2 видавництва, М., 1970.
