Майстер спорту СРСР, спортивне звання, засноване постановою Вищої ради фізичної культури при ЦВК(Центральний виконавський комітет) СРСР в 1935, привласнюється довічно спортсменам, що виконали на офіційних змаганнях встановлені Єдиною Всесоюзною спортивною класифікацією для цього звання норми і вимоги. У 1935—72 звання М. с. привласнено 93,2 тисяч спортсменам. У 1965 в цілях стимулювання зростання майстерності радянських спортсменів на рівні сучасних досягнень в світовому спорті Центральною радою союзу спортивних суспільств і організацій СРСР встановлено звання М. с. міжнародного класу, яке привласнюється спортсменам — переможцям і призеркам Олімпійських ігор, чемпіонатів світу, Європи, СРСР, а також найбільших офіційних міжнародних змагань. До кінця 1972 в СРСР було 2,3 тисяч М. с. міжнародного класу.
В 1934 постановою ЦВК(Центральний виконавський комітет) СРСР засновано почесне звання заслужений на М. с. СРСР, яке привласнюється спортсменам, що добилися видатних досягнень на міжнародних і всесоюзних змаганнях і беруть активну участь в розвитку фізичної культури і спорту, завоювали звання чемпіона Олімпійських ігор, світу або Європи (двічі). У 1934—72 звання заслужений на М. с. СРСР привласнено 1874 спортсменам. Серед перші заслужені на М. с.: М. П. Бутусов (футбол), Д. М. Васильев (лижний спорт), Н. С. Теплякова (теніс), П. А. Романовський (шахи), М. Г. Шаманова (легка атлетика), Я. Ф. Мельников (ковзанярський спорт). Спортсменам, яким привласнені звання М. с., майстер спорту міжнародного класу, заслужений на М. с. СРСР, видається нагрудний значок і посвідчення.
