Майнц
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Майнц

Майнц (Mainz), місто у ФРН(Федеральна Республіка Німеччини), на лівому березі Рейну, поблизу впадання в нього річки Майн, в землі Рейнланд-Пфальц. 172,2 тисяч жителів (1971). Залізничний вузол; порт (вантажообіг понад 3 млн. тонн в 1971). Машинобудування (вагони, сталеві конструкції і інше), електротехнічна, хімічна, деревообробна, текстильна, скляна, цементна, харчова промисловість, поліграфічна справа. М. — центр виробництва і торгівлі рейнськими винами. Університет І. Гутенберга (заснований в 1477); академія наук і літератури; хімічний інститут суспільства Макса Планка.

  В давнину на місці М. було кельтське поселення, біля якого римляни в кінці 1 століття до н.е.(наша ера) заснували укріплений табір; М. (Могонциакум) був головним містом римської провінції Верхня Німеччина. З 8 століття М. — резиденція архієпископів, а потім центр Майнцського курфюршества, одного з найбільш впливових духовних князівств «Священної Римської імперії» (існувало до початку 19 століть). У 1244 добився самоврядності (у 1462 втратив його). Очолював Рейнський союз міст (середина 13 століть). У М. жив і працював винахідник європейського книгодрукування І. Гутенберг. Під час Великої французької революції М. був в 1792—1793 центром революційного руху (див. Майнцськая комуна ) . В 1797 приєднаний до Франції, з 1816 у складі Великого герцогства Гессен-Дармштадт, з 1866 — Пруссії. У 1918—1930 окупований Францією, після 2-ої світової війни 1939—1945 у французькій зоні окупації Німеччини (до 1949).

  Архітектурні пам'ятники: романський «імперський» собор Санкт-Мартін-унд-Санкт-Штефан (східна частина — кінець 10 — почало 11 століть; західна частина — 1200 — 39; головна башта добудовувалася в 15 столітті і в 1767—1774; Готхардськапелле — 12 вік; надгробки архієпископів — 13 — 18 століть), готичні церкви Санкт-Штефанськирхе (14 вік), Кармелітеркирхе (13 — 14 століть) та інші, барочні церкви (1750—1770-і роки). Замок курфюрстів (17 — 18 століть). Пошкоджені в 1942 пам'ятники в 50 — 60-х роках відновлені.

 

Літ.: Arens F. V., Das goldene Mainz. Ein Führer..., Mainz, 1969.

Майнц. Собор Санкт-Мартін-унд-Санкт-Штефан. Західна частина (1200—39).