Маарі Гурген (сьогодення прізвище і ім'я — Аджемян Гурген Григорович) 1(14) .8.1903, місто Ван, Західна Вірменія, — 17.6.1969, Єреван], вірменський радянський письменник. Народився в сім'ї вчителя. У 1915 разом з іншими біженцями переселився з Туреччини до Росії. Друкуватися почав в 1917. Перша збірка віршів — «Титанік» — опублікував в 1924. Рання поезія М. несе на собі сліди впливу різних літературних напрямів, далека від життя. У збірці «Ширакський канал» (1925) поет робить спробу зближення з новою, соціалістичною дійсністю, а в збірці «Час дозрівання плодів» (1930) з найбільшою повнотою виявився його самобутній ліричний талант. У 1929 опублікував книгу розповідей «Про любов, ревнощі і садівників Ніцци». Трилогія «Дитинство» (1929), «Юність» (1930), «На порозі молодості» (1955) оповідає про трагічну долю західної гілки вірменського народу напередодні і під час 1-ої світової війни 1914—18, про лихах, що осягнули біженців з Туреччини в пору панування дашнаків. У 1960 опублікував збірку віршів «Давильня», в 1966 — історичний роман «Сади горять», в 1968 — книгу мемуарів «Чаренц-наме». Творчість М. надав вплив на розвиток вірменської радянської літератури. Нагороджений орденом «Знак Шани».
Соч.: У російському переведенні — Кроки з саду, М., 1960.
