Лі Ін Джік (справжнє ім'я; псевдонім Кукчхо) (27.6.1862, поблизу р. Ансон, провінція Кенгидо, — 25.11.1916, Сеул), корейський письменник-просвітитель. Закінчив Політичну школу в Токіо (1904). З 1910 співробітничав з японськими окупаційними властями, вважаючи, що вони сприятимуть оновленню феодальної Кореї. Редактор прояпонських газет «Кунмін синбо» (1905), що видавалися в Сеулі, і «Мансебо» (1906). Автор просвітницьких повістей «Криваві сльози» (1906), «Фазанова гора» (1907), «Голос диявола» (1907), «Срібний світ» (1909), що поклали почало т.з. новій прозі (синсосоль). Зачинає сучасної корейської драматургії.
Літ.: Іванова Ст І., Просвіта в Кореї і творчість Лі Інджіка, в кн.: Теоретичні проблеми вивчення літератур Далекого Сходу, М., 1970.
