Лісицин Петро Іванович [7(19) .1.1877, село Телятини, нині Суворовського району Тульської області, — 20.2.1948, Москва], радянський учений-селекціонер, академік ВАСХНІЛ(Всесоюзна академія сільськогосподарських наук імені Ст І. Леніна) (1935). Закінчив Московський університет (1902) і Московський з.-х.(сільськогосподарський) інститут (1905). Один з організаторів селекційної справи і насінництва в СРСР. У 1908—29 працював на Шатіловськой дослідною станції (нині Орловська обласна з.-х.(сільськогосподарський) дослідна станція ім. П. І. Лісицина). З 1929 завідувач кафедрою селекції і насінництва польових культур Московської з.-х.(сільськогосподарський) академії ім. До. А. Тімірязева. Основні праці по біології і селекції червоної конюшини. Виведені і районують (на 1972) сорти селекції Л.: озимої іржі — Лісицина, гречки — Багатир (спільно з ін. авторами), сорти іржі, вівса, конюшини, гречки, льону. Державна премія СРСР (1948). Нагороджений орденом Леніна, орденом Трудового Червоного Прапора і медалями.
Соч.: Ізбр. соч.(вигадування), т. 1, М., 1951 (є біографії, нарис А. Р. Лісициной: Петро Іванович Лісицин. Життя і діяльність).
