Лісандр (Lýsandros) (помер 395 до н.е.(наша ера), Аліартос, Беотія), спартанський полководець. Висувався в останній період Пелопоннесськой війни (431—404 до н.е.(наша ера)). У 407 на посаді наварха (командувача флотом) отримав перемогу над афінянами в мису Нотій. У 405, будучи епістолєєм (помічником наварха), завдав нищівної поразки афінському флоту при Егоспотамах. У захоплених спартанцями містах залишав спартанських намісників і гарнізони, з членів місцевих олігархічних гетерій створював уряди — «комітети десяти» (декархиі), проводив політику терору відносно демократичних кругів, афінських союзників і клерухов. У 405—404 керував облогою Афін з моря, змусив афінян до здачі і підписання договору на умовах, продиктованих Спартою. Під тиском Л. були знищені демократичних буд в Афінах і засновано украй олігархічний уряд «Тридцяти тиранів», яке Л. підтримував військовою силою. Прагнення Л. до єдиновладності привело до усунення його від командування (після 404). Під час війни Корінфа Л. командував спартанським загоном, був розбитий і загинув в битві з беотійцамі при р. Аліартос.
Літ.: Фролов Е. Д., З передісторії молодшого тиранення, «Вісник древньої історії», 1972 №2; Lotze D., Lysander und der Peloponnessische Krieg, B., 1964.
