Ліпатов Віль Володимирович (р. 10.4.1927, Чита), російський радянський письменник. Член КПРС з 1957. Закінчив педагогічний інститут Томська (1952). Друкується з 1956. Автор повістей: «Шестеро» (1958), «Капітан “Смелого”» (1959), «Глуха М'ята» (1960), «Стрижень» (1961), «Смерть Єгора Сузуна» (1963), «Сільський детектив» (1967; однойменний фільм 1969), «Ліда Вараксина» (1968), «Оповідь про директора Прончатове» (1969; телефільм «Інженер Прончатов» 1972), «Сіра миша» (1970), «Ще до війни» (1971) і ін., розповідей і нарисів. Для Л. характерний інтерес до морально-етичних проблем. Герої його книг — рибаки і річковики, лісоруби, люди сибірського колгоспного села. Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора і медаллю.
Соч.: Точка опори. Повести, розповіді, нариси, Тула, 1967; Повести, М., 1970; Зуб мудрості. Повести, М., 1971; Дві повести, М. 1972.
Літ.: Турків А., Світ, що виріс, «Прапор», 1960 №11; З ветов Ф., Навіщо людина живе?, «Прапор», 1962 № 1; Роднянськая І., До спор довкола Аніськина, «Новий світ», 1968 № 12; Подзорова Н., Нові горизонти «Країни Прончатії», «Літературна газета», 1973, 15 авг.(серпень)
