Лікия (греч. Lykía), в давнину країна на Ю. Малой Азії. У 1-м-коді тис. до н.е.(наша ера) Л. населяли лікийци, що говорили до асиміляції греками (3 ст до н.е.(наша ера)) на одній з хетто-лувійських мов і що користувалися в 5—4 вв.(століття) до н.е.(наша ера) буквеним листом. З середини 6 ст Л. знаходилася під владою персів (у східній частині Л. у 4 ст правив лікийський цар Перікл). В кінці 4 ст Л. входила до складу держави Олександра Македонського. У 295—197 Л. під владою Птолемей. У 1 ст до н.е.(наша ера) як автономна держава входила в Римську державу, в 43 н.е.(наша ера) на території Л. і Памфілії була утворена одна римська провінція.
Літ.: Neumann G., Lykisch, в кн.: Handbuch der Orientalistik, Bd 2, Tl 2, Leiden, 1969; Treuber О., Geschichte der Lykier, Stuttg., 1887.
