Лідія
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Лідія

Лідія (греч. Lydía), в давнину країна на заході М. Азії в родючій долині р. Герм. Територію Л. населяли індоєвропейські племена лідійцев, що говорили на одній з хетто-лувійських мов і що користувалися в 7—4 вв.(століття) до н.е.(наша ера) буквеним листом. Л. була багата родовищами золота; близько 7 ст до н.е.(наша ера) тут почалася чеканка перших в історії людства монет. Л. славилася своїми ювелірними, ткацькими і шкіряними виробами. Географічне положення її сприяло розвитку зовнішньоторговельних зв'язків. На початку 1-го тис. до н.е.(наша ера) входила до складу Фрігиі . На початку 7 ст до н.е.(наша ера) стала незалежною державою (столиця — Сарди). Вторгнення кіммерійців і фракийцев, мабуть, послужило причиною зміни династій в Л. (Згідно грецької традиції, в Л. з 12 ст до н.е.(наша ера) правила династія Гераклідов. З почала 7 ст до н.е.(наша ера) — династія Мермнадов, перші царі якої завоювали грецькі міста Малої Азії.) У правління Креза влада Л. поширювалася майже на весь півострів Малоазійський (окрім південних районів). У 546 до н.е.(наша ера) Л. була захоплена персидським царем Киром II . В 4 ст до н.е.(наша ера) стала частиною держави Олександра Македонського. У 3 — 2 вв.(століття) до н.е.(наша ера) входила до складу держави Сельовкидов, потім — держави Пергамського. У 133 до н.е.(наша ера) Л. стала частиною римської провінції Азія.

загрузка...

 

   Літ.: Шеворошкин Ст Ст, Лідійська мова, М., 1967; Gusmani R., Lydisches Wörterbuch, Hdlb., 1964, S. 17—48.