Лігури (лат. Ligures, греч.(грецький) Lígyes), збірне найменування древніх племен, що населяли в середині 1-го тис. до н.е.(наша ера) північно-західну Італію і південно-східну Галію. Вважають, що в 2-м-коді — середині 1-го тис. дс н.е.(наша ера) Л. населяли велику частину Італії, а потім були відтіснені на З.-З.(північний захід) італікамі . Більшість сучасних лінгвістів встановлює неіндоєвропейський характер мови Л. Оні склали найбільш древній етнічний шар в Північній Італії. Мабуть, їм належать наскальні малюнки в Приморських Альпах, що характеризують життя місцевого населення від палеоліту до початку залізного століття.
Ймовірно, Л. належить культура раннього залізного століття (культура голасекки). Археологічні матеріали свідчать, що на початку залізного століття (у 1-ій половині 1-го тис. до н.е.(наша ера)) основними заняттями Л. були скотарство і примітивне землеробство. В цей час у них з'явилися укріплені городища, які поступово перетворилися на політичні і торгівельно-ремісничі центри. Особливості похоронного обряду Л. дозволяють передбачити, що їх суспільний устрій мав характер військової демократії з властивим для неї посиленням примітивної царської влади і зміцненням родоплеменной знаті. Довгий час в Л. зберігалася сільська громада. Войовничі і волелюбні Л. починаючи з 3 ст до н.е.(наша ера) чинили наполегливий опір римлянам; були остаточно підкорені в 2 ст до н.е.(наша ера)
Літ.: Неміровський А. І., Історія раннього Риму і Італії, Вороніж, 1962; Sereni Е., Comunita rurali nell''ltalia antica, Roma, 1955.
