Лядов Анатолій Костянтинович [29.4(11.5) .1855, Петербург, — 15(28) .8.1914, садиба Полиновка, поблизу міста Боровічи, нині Новгородської області, похований в Петербурзі], російський композитор, диригент, педагог. Походив з сім'ї музикантів. У 1878 закінчив Петербурзьку консерваторію по класу композиції Н. А. Рімського-корсакова. З того ж року викладав в консерваторії (з 1886 професор) і одночасно (з 1884) в Придворній співецькій капелі. Серед його учнів — Н. Я. Мяськовський, С. С. Прокофьев, М. Ф. Гнесин, Б. В. Асафьев та інші. В середині 70-х років Л. зближувався з членами «Могутньої купки», в 80-х роках став учасником Беляєвського кружка . У 80—90-х роках виступав як диригент. Творчість Л., одного з видних представників молодшого покоління «Нової російської музичної школи», органічно пов'язано з російською народною піснею і російською класичною музикою. Його твори відрізняють мелодійна співучість, витонченість і стрункість форми. Композитор незрідка звертався до народних казкових і побутових образів. Л. — майстер музичної мініатюри, його вигадування характеризуються лаконізмом викладу. У творчій спадщині Л. велике місце займає фортепіанна музика: прелюдії, етюди, арабески, цикл «Бирюльки», «Музична табакерка» і ін. Мініатюра є основою і симфонічної творчості Л., відміченого гострою характерністю образів, живописністю оркестрового колориту: «Баба-яга» (1905), симфонічний цикл «Вісім російських народних пісень» (1906), «Чарівне озеро» (1909), «Мара» (1910). Йому належать дитячі пісні на народні слова (3 збірки, 1887—90), багаточисельні обробки російських народних пісень (у тому числі 4 збірки для голосу з фортепіано, видання 1898—1903; 3 збірки для хору без супроводу 1899—1907).
Літ.: Ан. До. Лядов, [збірка статей і листа], П.,1916; Асафьев Би. Ст, Вибрані праці, т. 2, М., 1954; Запоріжець Н., А. До. Лядов. Життя і творчість, М., 1954; Міхайлов М., Анатолій Костянтинович Лядов. Нарис життя і творчості, Л., 1961.
