Лю Юн (інші імена — Чан-цин, Сань-бянь) (987—1053), китайський поет. Служив соляним інспектором в приморських провінціях, де написав вірш «Гімн солеварів» про важку долю народу. Л. Ю. — творець ліричного романсу крупної форми (ци), в якому оспівує молодість і любов («Любить метелик квітку» і ін.), красу Кайфина, Ханчжоу і інших міст, сумує про наближення старості і самоти («Дивлюся в далечінь» і ін.). Поезія Л. Ю. пройнята гуманізмом і задушевністю. Його ци багаті метафорами і іншими стежками, діалогами, контрастними зарисовками. Сам Л. Ю. став героєм багаточисельних розповідей і драм.
Соч.: Юе чжан цзі [б. м., би. р.]; у російському переведенні, в книзі: Поезія епохи Сун, М., 1959.
Літ.: Література Сходу в середні віки, ч. 1, М., 1970, с. 145—52, 171—72.
