Людендорф (Ludendorff) Еріх (9.4.1865, Крушевня, поблизу Познані, — 20.12.1937, Тутцинг, Баварія), німецький військовий і політичний діяч, генерал піхоти (1916). Народився в поміщицькій сім'ї. Закінчив кадетський корпус (1881). З 1894 служив в Генштабі. У 1908—12 начальник оперативного відділу Генштабу. В період 1-ої світової війни 1914—18 спочатку обер-квартірмейстер 2-ої армії, з 23 серпня до листопада 1914 — начальник штабу 8-ої армії, начальник штабу Східного фронту (з листопада 1914) і 1-й генерал-квартирмейстер штабу верховного командування (з серпня 1916). Будучи безпосереднім помічником генерала П. Гинденбурга, Л. з серпня 1914 фактично керував діями на Східному фронті, а з серпня 1916 — діями всіх озброєних сил Німеччини; насаджував в країні режим військової диктатури. У березні — липні 1918 безуспішно намагався неодноразовими настаннями зломити опір англо-французьких військ на Західному фронті. 26 жовтня 1918 вийшов у відставку; після висновку перемир'я в листопаді 1918 емігрував до Швеції. Весной 1919 повернувся до Німеччини і став лідером найбільш крайніх контрреволюційних кругів, був активним учасником Капповського путчу 1920 . Тісно зближується з націонал-соціалістами, в листопаді 1923 очолив разом з А. Гитлером путч в Мюнхені, що закінчився провалом. У 1924 був вибраний депутатом рейхстагу від Націонал-соціалістської партії. Був прибічником доктрини необмеженої «тотальної» війни і нещадного придушення виступів мас трудящих. Автор мемуарів і ряду військово-теоретичних робіт.
Соч.: Kriegsführung und Politik, 3 Aufl., Ст, 1923; Der totale Krieg, Münch., 1936; у російському переведенні: Мої спогади про війну 1914—1918, т. 1—2, М. 1923—24.
