Льянос-оріноко (Llanos del Orinoco), природна область на північному сході Південної Америки (у Колумбії і Венесуелі), по лівобережжю річки Оріноко, між Андами, Гвіанським плоскогір'ям і річкою Гуавьяре (на півдні). Довжина близько 1400 км. , ширина до 400 км. . Характерні рівнинність рельєфу, субекваторіальний жаркий (середні місячні температури від 24° до 28 °С) клімат з вологим літом і сухою зимою (опадів 1000—1600 мм в рік) різкі коливання витрат річок, саванна рослинність на червоних ферраллітних і феррітних грунтах. Основна галузь господарства — екстенсивне скотарство (велика рогата худоба), в передгір'ях на зрошуваних землях — посіви кукурудзи, рису, бавовника і інших культур.
Л.-О. Колумбія — Льянос Мети — розчленована рівнина заввишки до 350 м-код з пальмовою саваною. У Венесуелі виділяють: Високі Льянос (Altos Llanos) — предгірна смуга висота 100—200 м-коду біля підніжжя Кордільери-Меріда і Внутрішньої Сьєрри, що прорізає річками і покрита саванними листопадними лісами. До Високих Льянос можна віднести район Месас на північному сході. Л.-О., на схід від річки Манапіре — глибоко розчленовані столові плато, висота 200—500 м-коду з чагарниковою сухою саваною. Низькі Льянос (Bajos Llanos) — низовина між Високими Льянос і річкою Оріноко, місцями затоплювана в дощовий сезон, покрита високотравною саваною, і Льянос-Монагас на схід від Месас — також затоплювана низовина, перехідна на сході в заболочене побережжя і дельту річки Оріноко.
