Льовандовський Михайло Карлович [3(15) .5.1890 — 29.7.1937], радянський воєначальник, командарм 2-го рангу (1935). Член КПРС з 1920. Народився в Тбілісі. Закінчив Володимирське військове училище (1912). Учасник 1-ої світової війни 1914—18, штабс-капітан. У 1917 брав участь в розгромі корніловщини. У 1918—1920 полягав в партії есерів-максималістів. З 1918 в Червоній Армії, був вибраний наркомвоєном Терськой радянської республіки, командував Владікавказсько-грозненськой групою військ. У 1919 командувач 11-ою армією, в 1919—21 командував Особливою і 7-ою кавалерійською дивізіями, 33-ою Кубанською стрілецькою дивізією, Терськой групою військ, 11-ою армією (квітень — серпень 1920), 9-ою армією (серпень 1920 — травень 1921). З липня по вересень 1921 губвоєнком Тамбовської губернії. Після Громадянської війни помічник і заступник командувача військами округу, командувач військами фронту (квітень 1924 — листопад 1925) Туркестану і Кавказькій Червонопрапорній армії. У 1928—29 уповноважений Наркомвоєна при СНК(Рада Народних Комісарів) ЗСФСР, начальник Головного управління РККА, з грудня 1929 командувач військами Сибірського і Закавказького військових округів, Приморською групою військ Особливої Червонопрапорної Далекосхідної армії (у 1937). Член Військової ради при НКО СРСР (1934—37). Нагороджений орденом Леніна, орденами Червоного Прапора, Червоного Прапора Азербайджанської РСР і Трудового Червоного Прапора Таджицькою РСР.
Літ.: Герої Громадянської війни, М., 1963, с. 458—79.
