Лузін Микола Миколайович [27.11(9.12) .1883, Томськ, — 28.2.1950, Москва], радянський математик, академік АН(Академія наук) СРСР (1929; член-кореспондент 1927). Професор Московського університету (1917). Основні роботи Л. відносяться до теорії функцій дійсного змінного. Дисертація «Інтеграл і тригонометричний ряд» (1915) містить фундаментальні результати, що зробили визначальний вплив на подальший розвиток метричної теорії функцій. Л. — один з творців дескриптивної теорії функцій, де особливо важливе відкриття проектної безлічі, відносно яких Л. висловив думку, що для них не може бути вирішений (у класичному сенсі) ряд завдань, зокрема питання про їх вимірність. У 70-і роки 20 ст доведено методами математичної логіки, що передбачення Л. у цьому напрямі підтверджуються. Л. отримав важливі результати про граничні властивості аналітичних функцій і єдиності їх визначення по краєвих значеннях. Ряд робіт Л. присвячений питанням математичного аналізу, диференціальним рівнянням і диференціальній геометрії; у проблемі про вигинання поверхонь на головній підставі він отримав в деякому розумінні остаточний результат. У теорії функцій дійсного змінного роботи Л. і його учнів внесли фундаментальний внесок у розвиток цього розділу математики.
Учнями Л. є: Д. Е. Меньшов, А. Я. Хинчин, П. С. Александров, М. Я. Суслін, М. А. Лаврентьев, Л. А. Люстерник, Н. До. Барі, А. Н. Колмогоров, Л. Р. Шнірельман, П. С. Новіков, Л. В. Келдиш та інші. Л. нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора.
Соч.: Зібрання творів, т. 1—3, М., 1953—59; Інтеграл і тригонометричний ряд, М. — Л., 1951 (є літ.(літературний)).
Літ.: Микола Миколайович Лузін, М. — Л., 1948 (АН СРСР. Матеріали до біобібліографії учених СРСР. Серія математики, ст 3).
