Лужанін Максим (псевдонім; сьогодення ім'я і прізвище Олександр Амвросьевіч Каратай) [народився 20.10(2.10.1909, сіло Пруси, нині Солігорського району Мінської області], білоруський радянський письменник, заслуженого на діяча мистецтв БССР (1969). Член КПРС з 1969. Учасник Великої Вітчизняної війни 1941—45. Перші вірші опубліковані в 1925. Автор збірок віршів «Кроки» (1928), «Одноголосно», «Голосує весна за весну» (обидва 1931), «Голоси міст» (1932), «Широке поле війни» (1945), «Світло Батьківщини» (1952), «Простори» (1958) та інші, що розкривають духовну подобу сучасника, його працю, боротьбу за мир. Відомі книги Л.: «Очима часу» (1964) — статті і нотатки про літературу; «Колас розповідає про себе» (1964), «Дванадцять вечірніх костриць» (1968). Переклав білоруською мовою вигадування А. С. Грібоєдова, А. С. Пушкіна, Н. Ст Гоголя, А. Міцкевича, А. А. Фадєєва і інших. Депутат Верховної Ради БССР 7—8-го скликань. Державна премія БССР ним. Я. Коласа (1965). Нагороджений 2 орденами, а також медалями.
Соч.: Збор твораў, т. 1—3, Miнськ, 1968—70; у російському переведенні — Якуб Колас розповідає, М., 1964; Шуміли берези. Вірші, поеми, М. — Л., 1971.
Літ.: Колас Я., Кладкi Градоўськага, в його книзі: Поублiцистичния i критичния артикули, Miнськ, 1957; Луговськой Ст Вірші Максима Лужаніна, «Літературна газета», 1953, 2 апр.(квітень); Пicьменiкi Савецкай Беларусi. Кароткi бiябiблiяграфiчни даведнiк, Miнськ, 1970.
