Лотреамон (Lautréamont) (псевдонім; справжнє ім'я і прізвище, Ізідор Дюкас, Ducasse) (4.4.1846, Монтевідео, — 24.11.1870, Париж), французький поет. Спадщина Л. парадоксально подвійно. З тією ж силою і переконаністю, з якими він спочатку в поемі «Песні Мальдорора» (1868—1869, опублікована повністю 1890) оспівав несамовитий бунт проти моральних і соціальних засад сучасного суспільства, він потім в збірці «Вірша. Передмова до майбутній книзі» (1870) перекреслив всі хворобливі, із його точки зору, надмірності європейського романтизму. Другий твір написаний вже не у формі закінчених віршів в прозі, об'єднаних героєм і інтригою «чорного» романа жахів, а у формі помітних афоризмів; тут Л. оспівав добро, безмежну віру в сили людини і в його майбутнє. Заново «відкриті» в 20 ст сюрреалістами обидва твори Л. передбачають трагічні метання західноєвропейської поезії від символізму до футуризму. Від Л. йде не лише модерністська, але і реалістична традиція сучасної французької поезії (П. Елюар, Л. Арагон).
Літ.: Гурмон Р. де, Книга масок, переклад з французького, СП(Збори постанов) Би, 1913; Балашов Н., Невідхильність Елюара, в кн.: Поезія соціалізму, М., 1969, с. 77—80, 101, 102; Lautréamont. Une étude par Ph. Soupault. Extraits, documents, bibliographie [P., 1946]; Bachelard G., Lautréamont, nouv. éd., P., 1956; Pleynet M., Lautréamont par lui-meme, P., 1967; Lautréamont. Publ. sous la dir. de M. Chaleil [Toulouse, 1971]; Phiiip M., Lectures de Lautréamont, P. [1971].
