Ломінадзе Віссаріон Віссаріоновіч (6.6.1897—1935), радянський партійний діяч. Член Комуністичної партії з березня 1917. Народився в Кутаїси в сім'ї вчителя. З 1913 брав участь в роботі студентських соціал-демократичних організацій (Кутаїси, Петербург). З квітня 1917 працював у Військовій організації Петербурзького комітету РСДРП (б). З серпня 1917 секретар Кутаїсського комітету партії; влітку 1918 заарештовувався меншовицькими властями. У 1918 —19 голова Тбіліського комітету, в 1919—20 член Бакинського комітету РКП (б), член Президії ЦК КП Азербайджану, член виконкому Бакинської ради. У 1920—21 член бюро Орловського губкома РКП (б). У 1921—22 партійний організатор району Виборгського в Петрограді, брав участь в придушенні Кронштадтського заколоту. У 1922—24 секретар ЦК КП Грузії. У 1924—25 слухач курсів марксизму при Комуністичній академії. У 1925—29 працював в Комінтерні; у 1925—26 секретар Виконкому КИМ, член бюро ЦК ВЛКСМ. У 1929 завідувач агитпропотделом Ніжегородського губкома партії. У 1930 1-й секретар Заккрайкома ВКП (б). У 1931—32 начальник науково-дослідного сектора Наркомснаба СРСР. У 1932—33 парторг машинобудівного заводу в Москві. З серпня 1933 секретар Магнітогорського міськкому ВКП (б). Делегат 10—17-го з'їздів партії; на 14—15-м-коді з'їздах обирався кандидатом в члени ЦК, на 16-м-коді — член ЦК ВКП (б). Нагороджений орденом Леніна і орденом Червоного Прапору.
