Локтіонов Олександр Дмитрович [11(23) .8.1893 — 28.10.1941], радянський воєначальник, генерал-полковник (1940). Член КПРС з 1921. Народився в с. Верхній Любаж, нині Фатежського району Курської області, в селянській сім'ї. У 1914 покликаний в армію, закінчив школу прапорщиків (1916). Учасник 1-ої світової війни 1914—18 — командир роти, батальйону, помічник командира полку. У Червоній Армії з 1918. Брав участь в Громадянській війні 1918—1920 на Південному і Кавказькому фронтах — помічник командира полку, командир полку і бригади. Закінчив Вищі академічні курси (1923) і курси удосконалення вищого початкового складу (1928). Після Громадянської війни командир стрілецької бригади, дивізії і корпуси (1921—33), помічник командира військами Білоруського і Харківського військових округів по авіації (1933—37), командувач військами Середньоазіатського військового округу (1937). У 1937—39 начальник ВПС(військово-повітряні сили) РККА, в 1939—40 заступник наркома оборони СРСР. Потім командуючий військами Прибалтійського особливого військового округу (до грудня 1940). Кандидат в член ЦК ВКП(б) (1939—40). Депутат Верховної Ради СРСР 1-го скликання. Нагороджений 2 орденами Червоного Прапора і орденом Червоної Зірки.
