Лозовський А. (справжнє прізвище і ім'я — Дрідзо Соломон Абрамович) [16(28) .3.1878 — 12.8.1952], радянський державний і партійний діяч, доктор історичних наук (1939). Член Комуністичної партії з 1901. Народився в селі Даніловка Александровського повіту Екатерінославськой губернії в сім'ї вчителя. Вів партійну роботу в Петербурзі, Казані, Харкові.
Активний учасник Революції 1905—07 в Казані, делегат 1-ій конференції РСДРП в Таммерфорсе (1905). У 1906 арештований, в 1908 по дорозі в заслання біг за кордон. У 1909—17 в еміграції в Женеві і Парижі. Член Французької соціалістичної партії, брав участь у французькому профспілковому русі. З 1912 примикав до групи більшовиків-примиренців. Під час 1-ої світової війни 1914—18 інтернаціоналіст. У червні 1917 повернувся до Росії. На 3-ій Всеросійській конференції профспілок (липень 1917) вибраний секретарем ВЦСПС. У грудні 1917 за виступу проти політики партії виключений з РСДРП(б). У 1918—19 очолював групу соціал-демократів інтернаціоналістів, у складі якої в грудні 1919 знов прийнятий в РКП(б). У 1918—21 відповідальний секретар профспілки текстильників, потім залізничників, голова МГСПС. У 1921—37 генеральний секретар Профінтерна. У 1937—39 директор Гослітіздата. У 1939—46 заступник наркома, потім заступник міністра закордонних справ СРСР, одночасно в 1941—48 заступник начальника, потім начальник Совінформбюро. У 1940—49 керівник кафедри історії міжнародних відносин і зовнішньої політики СРСР Вищої партійної школи при ЦК ВКП(б). Делегат 8—18-го з'їздів партії, на 15—17-м-коді з'їздах обирався кандидатом в члени ЦК, на 18-м-коді з'їзді член ЦК ВКП(б). Делегат 2—7-го конгресів Комінтерну, член ІККИ. Член ВЦИК і ЦВК(Центральний виконавський комітет) СРСР. Депутат Верховної Ради СРСР 1-го і 2-го скликань. Автор ряду робіт по міжнародному і радянському профспілковому руху. Нагороджений орденом Леніна, орденом Вітчизняної війни 1-ої міри і медалями.
