Ловейко Іосиф Гнатович [р. 6(19) .2.1906, с. Прохори, нині Спаського району Приморського краю], радянський архітектор, заслуженого на будівельника РРФСР (1966). Член КПРС з 1950. Вчився у Вхутєїн(Вищий державний художньо-технічний інститут) е і архітектурному інституті в Москві (1926—31) в А. А. Весніна і К. С. Мельникова. Голова правління Московського відділення Союзу архітекторів СРСР (1953—55). Головний архітектор Москви (1955—60). Роботи: вестибюль станції метрополітену «Дзержінськая» (1935, спільно з архітектором Д. Ф. Фрідманом), готель «Радянський» (1950, спільно с В. В. Лебедевим і П. П. Штеллером; Державна премія СРСР, 1951), комплекс житлових будинків на проспекті Світу (1952—55), планування і забудова житлового району Дегуніно (із співавторами; 1962—72) — все в Москві. Нагороджений орденом Леніна, орденом Вітчизняної війни 2-ої міри і медалями.
