Леонідов (справжнє прізвище — Вольфензон) Леонід Миронович [22.5(3.6) .1873, Одеса, — 6.8.1941, Москва], російський радянський актор, режисер і педагог, народний артист СРСР (1936), доктор мистецтвознавства (1939). Вчився в Московському імператорському театральному училищі (1895—96). Працював в театрі Соловцова, в московському театрі колишнього Корша. У 1903 запрошений в МХТ(Московський Художній театр)(дебютував в ролі Васьки Попелу — «На дні» Горького). Багато із створених їм на сцені МХАТ(Московський Художній академічний театр СРСР імені М. Горького) а образів належать до вищих досягнень російської акторської школи, є яскравим прикладом творчого перетворення системи Станіславського, пропагандистом якої Л. був. У комедійних ролях (Боркин — «Іванов» Чехова, Зубоскал — «Лихо з розуму» Грібоєдова і ін.), які він виконував, смішне часто оберталося потворним і страшним, а різкість характеристик досягала граничної гостроти. Найбільше вираження ця лінія отримала в образі Плюшкина («Мертві душі» по Гоголеві). Граючи драматичні ролі, філософськи заглиблюючи їх, Л. часто піднімався до трагедійних висот. Найбільшими роботами цього плану були: Пер Гюнт («Пер Гюнт» Ібсена), Пугачов («Пугачевщина» Тренева), Єгор Буличев («Єгор Буличов та інші» Горького), професор Бородін («Страх» Афіногенова). Вершиною творчості Л. стала роль Дмитра Карамазова («Брати Карамазови» по Достоєвському, 1910). У 1930 Л. зіграв роль Отелло («Отелло» Шекспіра).
В післяреволюційні роки мистецтво Л. знайшло особливу глибину і визначеність в аналізі соціальних явищ. Тема безкомпромісної критики старого світу займала важливе місце і в його режисерській практиці: «Земля» Вірти (1937), «Достігаєв та інші» Горького (1938). Знімався в кіно: Іван Грозний («Крила холопа», 1926), Гобсек («Гобсек», 1937) і ін. З 1935 вів педагогічну роботу в ГИТІС(Державний інститут театрального мистецтва імені А. Ст Луначарського) е (декан, в 1939—41 художній керівник). Нагороджений орденом Леніна і орденом Трудового Червоного Прапора.
Соч.: Спогади, статті, бесіди, записники, [під ред. Ст Я. Віленкина], М., 1960.
Літ.: П. Маркова А., Театральні портрети, М. — Л., 1939.
