Леонідзе Георгій Миколайович [15(27) .12.1899, с. Патардзеулі, нині Сагареджойського району, — 9.8.1966, Тбілісі], грузинський радянський поет, народний поет Грузії (1959), академік АН(Академія наук) Грузинською РСР (1944). Член КПРС з 1945. З 1913 вчився в Тбіліській семінарії. Друкуватися почав в 1911. У ранній ліриці очолював патріотичний напрям. У 1918 вступав до гурту грузинських символістів «Блакитні роги», але через декілька років відійшов від символізму. У 1924—25 Л. створив такі значні ліричні твори, як «Ніноцміндськая ніч», «Побачення кипчака», «Цесарка» і ін. До кінця 20-х рр. в поезію Л. входить соціалістична дійсність («Ніч під Загесом», «Біля берегів Іорі»). Головні герої віршів Л. 30-х рр. — сучасники поета. Він пише про відроджену Грузію, про дружбу народів. Автор епічної поеми «Дитинство і отроцтво» (1939; Державна премія СРСР, 1941) про дитинство і юність І. Ст Сталіна. Під час Великої Вітчизняної війни 1941—45 Л. створює вірші про військовий і трудовий подвиг радянського народу. Він звертається до історії, до образів славних предків (поеми «Портохала», видання 1951, Державна премія СРСР, 1952; «Самгорі», 1950). Героїко-романтічній пафос, народність, мужня стриманість ліричної інтонації — відмінні риси поезії Л. Останніми роками життя опублікувала збірка розповідей «Чарівне дерево» (1962, російське переведення 1965). У 1957—66 директор інституту грузинської літератури ім. Ш. Руставелі АН(Академія наук) Грузинською РСР. Нагороджений 2 орденами Леніна, орденом Трудового Червоного Прапора і медалями.
Соч.:В русявий.(російський) пер.(переведення) — Вірші. Поеми, М., 1960; Вірші. [Предісл. Н. Тіхонова], Тб., 1969.
Літ.: Маргвелашвілі Р., Георгій Леонідзе, Тб., 1959.
