Ленінградський цирк. Циркові вистави давалися іноземними артистами в Петербурзі з 18 ст в приватних манежах і спеціально побудованих будівлях. З 1827 кінно-акробатична трупа Ж. Турнієра виступала на Фонтанке в першому стаціонарному цирку (архітектор С. Л. Шустов). У 1-ій половині 19 ст було побудовано цирки і театри-цирки: А. Гверри — на площі Кам'яного (Великого) театру, Ж. Лежара і П. Кюзана — біля Александрійського театру (у 1849 обидва будівлі купила дирекція імператорських театрів і на місці цирку Гверри був збудований кам'яний імператорський цирк) і ін. У 1877 був відкритий на набережному р. Фонтанки кам'яний цирк Г. Чинізеллі (архітектор Ст Кенель, нинішня будівля Л. ц.). Після націоналізації цирков (1919) в цьому приміщенні працювали колективи артистів. У 1924 Л. ц. був включений в систему Центрального управління державними циркамі. Тут ставилися великі пантоміми: «Шаміль» (1936), «Тайга у вогні» (1938); тематичні вистави. При Л. ц. у 1930 була створена перша в СРСР циркова експериментальна майстерня, в 1946—49 діяла студія-майстерня по підготовці кінних номерів і номерів музичної ексцентрики. У роки Великої Вітчизняної війни діяльність Л. ц. була перервана; він знов відкрився в грудні 1944. У Л. ц. працювали режисери Е. П. Гершуні, Е. М. Ковалів, Р. С. Венецианов, Ю. С. Юрський. Тут створили свої маски-образи клоуни П. А. Алексєєв (Павло Олексійович), М. Н. Румянцев (Олівець), Б. П. Вяткин і ін. У 1928 при Л. ц. організований Музей циркового мистецтва. Л. ц. нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора (1939).
Літ.: Дмітрієв Ю., Радянський цирк, 1963; його ж, Радянський цирк сьогодні, М., 1968; Медведев М., Ленінградський цирк, Л., 1965; Ковалів Е., Цирк, М. — Л., 1971.
