Ленінградська академічна капела ім. М. І. Глінки, старий російський професійний хоровий колектив. Заснований в 1479 в Москві як чоловічий хор так званих государевих півчих дяків. У 1701 реорганізований в Придворний (змішаний) хор. У 1703 Петром I переведений з Москви до Петербургу. У 1763 перейменований в Придворну співецьку капелу. Хор і солісти, окрім співу в церкві, брали участь в придворних оперних спектаклях і різних концертах. Капела була одним з центрів російської хорової культури. Її очолювали російські композитори і музичні діячі — Д. С. Бортнянський, Ф. П. і А. Ф. Львови, Н. І. Бахметев, М. А. Балакирев, А. С. Аренський і ін.
В 1918 перетворена в Народну хорову академію; з 1922 стала називатися Державною академічною капелою, в 1954 їй привласнено ім'я М. І. Глінки. Складається із змішаного хору. У репертуарі твору радянських композиторів, класична російська і західноєвропейська хорова музика, народні пісні; капела бере участь у виконанні творів кантатно-ораторіального жанру. Нею керували радянські хорові диригенти: М. Р. Клімов, А. Ст Свешников, Р. А. Дмітревський, А. І. Анісимов і ін., з 1972 — заслуженого на діяча мистецтв РРФСР А. Ст Міхайлов. Колектив виступає з концертами в містах СРСР і за кордоном.
Літ.: Державна академічна капела ім. М. І. Глінки, Л., 1957.
