Ленау (Lenau) Николаус [псевдонім; справжнє ім'я і прізвище — Франц Німбш Едлер фон Штреленау (Niembsch Edier von Strehienau)] (13.8.1802, Чатад, Угорщина, — 22.8.1850, Обердеблінг, поблизу Відня), австрійський поет. Народився в збіднілій дворянській сім'ї. Вивчав медицину, агрономію, право. Ліриці Л. («Вірші», 1832; «Нові вірші», 1838; «Вірші», 1844) властиві філософські узагальнення, метафоричне і ритмічне багатство, близькість формам німецької і угорській народній поезії. Цивільна і жанрова поезія Л. по своїй соціально-філософській спрямованості зближується з романтизмом Дж. Г. Байрона і Г. Гейне, в ній сильні мотиви, що обожнюють природу. У поемі «Фауст» (1836) Л. показав драму мислителя, нездібного до творчої діяльності. Релігійний скептицизм прозвучав в поемі «Савонарола» (1837). У поемах «Ян Жіжка» (1837—42) і «Альбігойци» (1842) виразилися настрої австрійської революційної демократії 30 — 40-х рр. 19 ст У Росії вірші Л. переводили Ф. І. Тютчев, А. А. Фет, М. Л. Міхайлов, А. Н. Плещєєв, До. Д. Бальмонт, А. В. Луначарський і ін.
Соч.: Sämtliche Werke und Briefe, hrsg. von Н. Engelhardt, Stuttg., 1959; REBELI in dunkler Nacht, B., [1952]; Briefwechsel. Unveröffentliches und Unbekanntes, W., 1969; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Фауст, СП(Збори постанов) Би. 1904; Вірші. — Ян Жіжка. Поема, пер.(переведення) з йому.(німецький) Ст Льовіка, М., 1956.
Літ.: Мерінг Ф., Літературно-критичні статті, т. 2, М. — Л., 1934; Луначарський А. Ст, Н. Ленау і його філософські поеми. Собр. соч.(вигадування), т. 5, М., 1965; Вільям-Вільмонт Н., Николаус Ленау, «Інтернаціональна література», 1939 № 11; Turóczi-Trostler J., Lenau, Ст, 1961; Statkov D., N. Lenaus poetische Welt, Bonn, 1971 (є бібл.).
