Лелюшенко Дмитро Данилович [народився 20.10(2.11) .1901, хутір Новокузнецьк, нині Зерноградського району Ростовської області], радянський воєначальник, генерал армії (1959), двічі Герою Радянського Союза (7.4.1940 і 6.4.1945), герой ЧССР(Чехословацька Соціалістична Республіка) (30.5. 1970). Член КПРС з 1924. Народився в сім'ї селянина. У 1918 в партизанському загоні Б. До. Думенко. З 1919 в Радянській Армії у складі 1-ої Кінної армії. Закінчив Військову академію ім. М. В. Фрунзе (1933) і Вищої військової академії ім. К. Е. Ворошилова (1949). Брав участь в радянсько-фінляндській війні на посаді командира танкової бригади. Під час Великої Вітчизняної війни 1941—45 — на Північно-західному, Західному, Калінінськом, Юго-Заппадном, 3-м-код, 4-м-код і 1-м-код Українському фронтах в посадах: командира механізованого і стрілецького корпусу, з жовтня 1941 — командувача 5-ої, 30-ої, 1-ої і 3-ої гвардійськими арміями, з березня 1944 — 4-й гвардійською танковою армією. З 1956 командував військами Забайкальського, з 1958 Уральського військових округів. У 1960—64 голова ЦК ДОСААФ, з 1964 військовий інспектор — радник міністерства оборони. Депутат Верховної Ради СРСР 1-го, 5-го і 6-го скликань. Нагороджений 4 орденами Леніна, орденом Жовтневої Революції, 4 орденами Червоного Прапора, 2 орденами Суворова і 2 орденами Кутузова 1-ої міри, орденом Богдана Хмельницького 1-ій мірі і медалями, 5 іноземними орденами. У Ростові-на-Доні встановлений бюст Л. Автор книги «Москва — Сталінград — Берлін — Прага. Записки командарма» (1970).
