Леконт де Ліль (Leconte de Lisle) Шарль (22.10.1818, Сіно-Поль, о. Реюньон — 18.7.1894, Лувесьенн, поблизу Версаля), французький і реюньонський поет і суспільний діяч-республіканець. З 1886 — член Французької академії. Син французького фельдшера, що емігрував після Реставрації, і креолки. Вчився в Бретані, працював в суді на Реюньоне. Учасник революції 1848, Л. де Л. був ініціатором закону про відміну рабства в колоніях. Вірші в збірці «Античні вірші» (1852) відмічені спокійною величністю, закінченістю у дусі античної пластики («Венера Мілосськая»). Л. де Л. — основоположник естетики «Парнасу», але без її холодного академізму. У книзі «Варварські вірші» (1862, доповнене видання 1872) поет, спираючись на досягнення науки, прагне точно відтворити картини історії. Він відкидає релігію, особливо католицизм — «звіра в пурпурі», — як етичне виправдання буржуазного суспільства («Каїн» і ін. вірші). Створює велично-статичні і барвисті вірші, стверджуючу силу і красу природи, особливо тропічної («Слони», «Невинний ліс»), що поетизують первісних варварів («Серце Хиальмара»), навіть звірів («Ягуар»), в протилежність нікчемним буржуазним варварам («Сучасникам»). Песимістичні картини торжества реакції («Тоська диявола») перемежаються в книзі з гордими закликами до боротьби в що б те не стало («Ultra coelos»). Значення Паризької Комуни 1871 Л. де Л. не зрозумів, але виступив з памфлетами проти версальської реакції: «Народний республіканський катехізис», «Популярна історія християнства». Л. де Л. належать трагедія«Ерінії» (1873), збірки «Трагічні вірші» (1884) і «Останні вірші» (1895, посмертно).
Соч.: Ceuvres, [t. 1—6], P. [1881—1925]: у русявий.(російський) пер.(переведення) — Ерінії, пер, М. Лозінського, П., 1922; З чотирьох книг. Вірші, пер.(переведення) і прим.(примітка) І. Поступальського. [Вступ. ст. Н. І. Балашова], М., 1960.
Літ.: Історія французької літератури, т. 2, М., 1956; Плеханов Р. Ст, Мистецтво і література, М., 1948; Рикова Н., Леконт де Ліль, в кн.: Письменники Франції, сост. Е. Р. Еткинд, М., 1964; Flottes P., Leconte de Lisle, P., 1954; Priou J.-M., Leconte de Lisle..., [P., 1967] (є бібл.).
