Лейкопенія (від лейко... і греч.(грецький) penia — бідність), лейкоцитопенія, зменшення абсолютного вмісту лейкоцитів в периферичній крові. Л. зазвичай пов'язана з перерозподілом крові при деяких фізіологічних станах: при підвищеному тонусі блукаючого нерва, зниженій функції кори надниркових і симпатичної нервової системи або після гарячої ванни, при голодуванні і так далі Відомі випадки родинних, «конституційних» Л. Лейкопенія може розвинутися після перенесених інфекцій, повторних переливань крові (аутоіммунні і ізоіммунні Л.), інколи при прийомі деяких ліків (сульфаніламідниє препарати, амідопірин). При грипі, вісцелярному лейшманіозі, черевному тифі, бруцельозі, малярії і деяких ін. захворюваннях Л. має діагностичне значення. Важкі Л. розвиваються при жировому переродженні кісткового мозку — аплазії, що виникає як самостійне захворювання (апластічеськая анемія), під впливом важких інтоксикацій (бензол, деякі ліки і ін.) і іонізуючої радіації.
Літ.: Істаманова Т. О., Алмазів Ст А., Лейкопенії і агранулоцитози, Л., 1961.
